Діти йдуть, дітсадок залишається

20 марта 2012 - Украина

Діти йдуть, дітсадок залишається

Діти йдуть, дітсадок залишається 

Кілька років тому, коли моєму синочкові прийшла пора йти в дитячий сад, я, як будь-яка мати, хворіє душею за своє чадо, вирішила навести довідки про довколишніх дошкільних установах. Крок за кроком, слово за слово ... Так з'явилася стаття, в якій знайомі і незнайомі мені батьки розповідали про хабарництво завідувачів, про байдужість нянечок, про халатність медичного персоналу, що працює в дитячих садах, про грубість і пофігізм вихователів.

Зібраний мною матеріал викликав чималий резонанс серед читачів. «Ознайомившись з вашою статтею, я ні за що, ніколи не віддам свою дитину в дитячий сад!», «Навіщо ви пишете неправду про вихователів? Краще б як належить виховували своїх нащадків »,« Ми довіряємо цим людям найцінніше, що у нас є, а вони калічать нашим дітям психіку »,« Навіщо писати про негативні сторони дошкільного виховання? Повинен бути хоч якийсь позитив »,« Погане в саду - швидше виняток, ніж правило. Не треба покладатися на чужий досвід. Завжди варто пробувати самим ».

Останній коментар здався мені переконливим. І я зважилася.

На дитячий сад наша сім'я покладала не те щоб дуже великі надії, але ... Ми вірили, що малюк соціалізується, у нього «розв'яжеться» мову, з'являться друзі ... Першого вересня з букетом напереваги ми відправилися «в люди». До блиску намиті підлоги, накрохмалені фіранки, квіти на підвіконнях, дитячі малюнки, розвішані на стінах, добродушні, рум'яні куховарки, гримлячі каструлями, ввічливі, витримані вихователі ...

«Хочете дізнатися, чим сьогодні будуть годувати вашого малюка? Будь ласка, тут можна подивитися меню. Це ваш персональний шафка для речей. Можете роззутися, пройти в спальню: тут дітки сплять, там - грають ... »

При першому відвідуванні сад здався нам раєм земним. І все добре, якби не одне «але», якому ніхто з нас, батьків, чомусь не надав значення. В кінці дня, коли ми забирали наших дітей, вихователі, як правило, не виходили до нас назустріч, а продовжували сидіти в групі за столиком.

«Здрастуйте! Як ваші справи? Петрику, мама за тобою прийшла », - бадьоро кричала сама доглянута, оптимістична, пашить здоров'ям« друга мама ». Це в її зміну через півтора місяці той самий Петрику розіб'є в роздягальні голову.

«Ударився про лавочку. Тільки в травмпункті не кажіть, що це він у дитячому саду. Зрозумійте нас ... »- шептала переляканою мамі заведущая. Мама розуміла. Варто наскаржитися - дитину з садка виживуть. Адже святе місце, особливо в дитячому саду, порожнім не буває.

Однак шила в мішку не сховаєш, і незабаром батьки з'ясували: вихователі наші п'ють гірку - багато, часто і в робочий час. Відзначають все: від Нового року і Різдва до останньої п'ятниці на тижні. Тому-то за столик і тримаються, тому й до батьків не виходять: перегар - він і в Африці перегар.

Невідомо, скільки все це могло тривати, якби після чергового нещасного випадку у чергового тата не здали нерви. На стіл завідуючої лягло колективний лист від мам і бабусь, тат і дідусів з проханням захистити дітей від турботи так званих «наставниць».

Це тільки кішки скоро народяться, та казки недовго позначаються - завідувачі думають місяцями. Ось і наша думала, думала і придумала: щоб нікому образливо не було, одну виховательку - з 20-річним стажем (п'є) - вона помилувала, другу - c 10-річним - переконала написати заяву за власним бажанням. Мовляв, не подобаються мені в молодшій групі стільці в зелений горошок. Ображають вони мій високохудожній смак. Тому і йду я.

Так уже сталося, що живемо ми з «постраждалої» в одному будинку. Після її звільнення я частенько зустрічала екс-наставницю в продуктовому магазині з сушеним лещіком і пляшкою, тільки що не танцюючу віденський вальс ...

- Цієї сучку (завідувачки) рік до пенсії залишився. Ось піде вона, я назад повернуся, - «порадувала» мене своєю далекоглядністю вихователь.

Чекати так довго не довелося. Уже через пару місяців, коли гнів мас прохолонув, її, доглянуту та оптимістичну, взяли назад, правда, в іншу групу.

- Чому ви дивуєтесь, я не розумію, - заспокоювала мене районний бібліотекар, з якою я поділилася своїми переживаннями. - Такі випадки сьогодні не рідкість. У мене двоє дітей. Обидва ходять в сад. Вихователь похмеляється з ранку. Увечері ми її просто не бачимо - вона спить в дитячій, готовеньке. Дітей нам нянечка виводить. Який толк скаржитися? Вихователь - родичка завідуючої ... Так і живемо. А що робити? Працювати-то треба ...

В логопедическом саду, куди ми перевели нашого хлопчика з першого дошкільного закладу, вихователь не пила. Вона билася. До сих пір не вміє виразно висловлюватися, синочок раптом достатньо чітко сказав: - Я не Кочу в дитячий сад. Боючись Тетяна Мікална. Вона - поганий. Вона поклала книжку Ілюші на голову, а мене хапала ось тут і штовхала до стінки.

У правдивості вищевикладеного сумнівів бути не могло: на шиї і вусі сина красувався значний слід від манікюру.

- Ви чіпали моєї дитини?

(Воістину мхатівська пауза) - Здається, ні ...

- Вам так здається? ..

- Ні ... Не чіпала ... Здається ...

Так і не добившись від вихователя ні пояснень, ні вибачень, ми з чоловіком вирішили з'ясувати, що на цей рахунок «здається» завідувачки.

- Це злочин! За таке відразу треба звільняти. Напишіть швидше заяву. Ми його розглянемо. Тільки, будь ласка, не виносьте цю історію за ворота дитячого саду ...

У заяві, написаному нами в той же вечір, було прохання: не звільняти, але розібратися ...

Протягом місяця наш малюк не відвідував дитячий сад, а ми, його батьки, чекали дзвінка від завідуючої з пропозицією зібратися всім разом і послухати, що скаже вихователь.

Дзвінка не було. Коли ж ми з'явилися в сад, наша наставниця вела себе як ні в чому не бувало. Завідуюча приголомшила:

- Ми поговорили з Танечкою. Мабуть, дитинка щось неправильно зрозумів ....

- Але подряпина на шиї ....

- Ну да. Це, звичайно, її гріх! На цього вихователя вже скаржилися. Але ми її попередили.

- Ви ж говорили, що цей злочин ...

- Так, але ... всяке буває. Здають нерви. Цього більше не повториться. Вона обіцяла. Що? Ви не хочете ходити в сад? Чому? Вона як раз йде в декрет. Може, поки її не буде, ви все-таки ...

Додому я повернулася з почуттям глибокого розчарування і огиди. Включила телевізор. По першому каналу йшла передача Андрія Макарова «Свобода і справедливість». За іронією долі, цей випуск був присвячений жорстокості дитсадкових працівників. Не підозрюючи про приховану камері, якась завідувачка на повний голос кричала:

- Слухайте мене ... Я тут - цар і Бог ... Вас таких багато ... Дітей, батьків ... Ви приходите й ідіть, а колектив у мене один. Тому, якими б не були мої співробітники, звільняти я їх не буду ... Ні за яких обставин!

По суті, вона сказала нам усім, сказала голосно, на всю країну: дитячий сад - не для дітей. Він для вихователів, для адміністрації, яка покриває злочинну діяльність своїх підлеглих, для комісій, до приїзду яких ремонтують шафки і завозять до групи іграшки ... Але не для дітей. На жаль, мій досвід і досвід моєї дитини є зайвим тому підтвердженням.

Що ж робити тим батькам, які опинилися в ситуації, схожій на мою? Адже має ж бути якийсь вихід.

З цим питанням я звернулася до дитячого психолога - консультанта Московського центру психологічної допомоги Марії Яковлевої.

- Не знаю, на щастя чи чи на жаль, але діти не схильні довго пам'ятати образи. І якщо дитина відмовляється відвідувати садок, плаче, упирається, значить, його справді «поранили» не на жарт. Будь-яка зміна в поведінці вашого малюка - тривожність, нервозність, страх перед вихователем і дитячим садом - має свою причину. І завдання батьків - цю причину виявити.

Останнім часом батьки з метою роздобути докази огидного поведінки вихователів, вшивають дитині в одяг (залишають у шафках під одягом) підслуховуючі пристрої.

Зазвичай в конфліктних ситуаціях (де вихователь била дитину), я раджу мамам домовитися з вихователем. Якщо це неможливо, хтось, на жаль, повинен піти. Або вихователь, або дитина.

Самі розумієте, після догани і скарг вихователь навряд чи стане краще ставитися до вашого малюка ... Та й для дитини подальше спілкування з «бабою Ягою» стане своєрідним щоденним випробуванням на стійкість до стресів. Я могла б порадити вам підшукати хороший дитячий сад, але завідувачі самі зізнаються, що розпізнати кожного приходить співробітника відразу неможливо. Щоб людина розкрився, потрібен час. Якщо ж ви знайшли сад своєї мрії, поясніть дитині, що буває хороше і погане: це відноситься як до людей, так і до садам. Змалюйте малюкові всі плюси відвідування нового дошкільного закладу.

- Якщо винен вихователь, якщо він ображає, принижує, б'є дитину, і вам це стало відомо, вимагайте пояснень. Не бійтеся викликати вихователя на відверту розмову. Не соромтеся захищати права своєї дитини. Адже якщо не ви, то хто? - Пояснили мені в Департаменті освіти міста Москви. - Якщо вихователь бреше, відповідає незрозуміло чи грубіянить вам, зверніться до завідуючої. Напишіть скаргу на її ім'я.

Вжиті заходи не привели до бажаного результату? Пишіть скаргу в РОНО (адреса та телефони ви можете дізнатися в Інтернеті), зателефонуйте до Департаменту освіти свого міста, начальнику відділу дошкільних освітніх установ і вимагайте провести перевірку. У разі виявлених порушень винні будуть звільнені.

Автор: Юлія Бекічева



Похожие записи:

Сьогодні католики і протестанти святкують Пасху
Сьогодні католики і протестанти святкують Пасху
В разделе: Новости
Сьогодні, 31 березня, католики, протестанти, а також деякі православні церкви святкують Пасху - свято воскресіння Христова 
Грип вже заразив 2 мільйони українців
Грип вже заразив 2 мільйони українців
В разделе: Здоровье
Медики попереджають, що епідемії цього року не уникнути. 
8-дюймовий Samsung Galaxy Tab 4 вийшов у продаж
8-дюймовий Samsung Galaxy Tab 4 вийшов у продаж
В разделе: Наука и технологии
Компанія Samsung Electronics випустила в продаж 8-дюймовий Samsung Galaxy Tab 4 8.0, тим самим розширивши лінійку планшетів Samsung Galaxy Tab 4. 
Переживання і стрес в дитинстві змінюють структуру мозку
Переживання і стрес в дитинстві змінюють структуру мозку
В разделе: Здоровье
Як говорять психологи, багато психологічних проблем у дорослих людей родом з дитинства. Тепер нейрофізіологам з університету Вісконсіна в Мадісоні вдалося це довести 
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

 

Новини України