В четвер виповнюється 25 років з дня смерті народного артиста Росії Андрія Миронова

16 августа 2012 - Украина

В четвер виповнюється 25 років з дня смерті народного артиста Росії Андрія Миронова

В четвер виповнюється 25 років з дня смерті народного артиста Росії Андрія Миронова.

Нижче наводиться біографічна довідка.

Актор театру і кіно, народний артист Росії Андрій Олександрович Миронов народився 7 березня 1941 року в Москві в сім'ї відомих естрадних артистів Марії Миронової і Олександра Менакера. Батьки вирішили записати дату народження сина 8 березня, з нагоди жіночого свята.

У 1948 році Андрій, тоді що ще носив прізвище батька - Менакер, пішов в перший клас московської школи. У 1950 році батьки вирішили змінити прізвище хлопчика і він став Андрієм Мироновим.

У 1958 році Миронов закінчив школу і подав документи в Театральне училище імені Б. В. Щукіна при театрі імені Євгенія Вахтангова. Склавши усі іспити, він був зарахований на перший курс, яким керував актор, педагог і режисер Йосип Рапопорт.

У 1962 році, після закінчення училища, Миронов був прийнятий в трупу Московського театру Сатири, в якому грав до останніх днів свого життя. У Театрі Сатири Миронов дебютував роллю Гарика в спектаклі "24 години в добу". Потім послідували ролі Толстого("Дамокловий меч", 1962), телережисера("Гурій Львович Синиця", 1963), Сильвестра("Витівки Скапена", 1963), Присипкіна("Клоп", 1963). Справжня театральна популярність прийшла до Миронова після ролі Тушканчика в спектаклі "Жіночий монастир"(1964).

Далі були ролі Дон Жуана("Дон Жуан, або Любов до геометрії", 1966), Жадова("Прибуткове місце", 1967), Фігаро("Божевільний день, або Одруження Фігаро", 1969), Хлестакова("Ревізор", 1972), Чацького("Горе від розуму", 1976), мекки-ножа("Трьохкопійчана опера", 1980), Василькова("Скажені гроші", 1981), Лопахіна("Вишневий сад", 1984) та ін.

Останньою роллю Миронова в театрі був Клаверов в спектаклі "Тіні" по Салтикову-щедріну, постановником якого був він сам. 

Миронов дебютував в якості театрального режисера в 1973 році, поставивши на сцені Театру Сатири спектакль "Маленькі комедії великого будинку" Арканова і Горина, за яким послідували "Феномени" Горина(1979), "Скажені гроші" Островського(1981), "Прощай, конферансьє" Горина(1984). 

У 1962 році відбувся дебют Миронова в кіно. Він зіграв Петра у фільмі Юлія Райзмана "А якщо це любов"?, далі послідувала роль в кіноповісті Олександра Зархи "Мій молодший брат"(1962), а незабаром на екрани вийшла комедія Генріха Оганисяна "Три плюс два"(1963).

У 1965 році його запросив у свою картину Эльдар Рязанов. Миронову дісталася роль пройдисвіта Діми Семицвєтова в комедії "Бережися автомобіля". Фільм мав величезний успіх, а роль Миронова була визнана критиками однієї з кращих в картині. 

У 1967 році актор знявся в знаменитій комедії Леоніда Гайдая "Діамантова рука". Саме у цьому фільмі відбувся дебют Миронова як співака(він виконав пісню "Острів невдачі"). Починаючи з цього фільму, він став часто виконувати пісні, як в кіно, так і в час творчих вечорів.

У 1970-і роки Андрій Миронов особливо багато знімався в кіно. У 1971 році вийшло декілька картин з його участю, серед яких фільм Володимира Бичкова "Надбання республіки", комедія Эльдара Рязанова "Люди-розбійники". У 1973 році Рязанов знову запросив Миронова на головну роль в картині "Неймовірні пригоди італійців в Росії". 

Миронов знявся в телевізійному водевілі Олександра Белинського "Лев Гурич Синиця"(1974), музичних комедіях Леоніда Квинихідзе "Солом'яний капелюшок"(1974) і "Небесні ластівки"(1976), в картинах Марка Захарова "Дванадцять стільців"(1977) і "Звичайне диво"(1978), у фільмах Наума Бирмана "Крок назустріч"(1976) і "Троє в човні, не рахуючи собаку"(1979) та ін. 

У 1980-і роки Миронов продовжував активно працювати в кіно і театрі, багато гастролював по всій країні. В цей час він знявся у фільмах "Крах операції "Терор"(1980), "Призначення"(1980), "Будьте моїм чоловіком"(1981), "Казка мандрів"(1982), "Десь в губернському саду"(1983), "Блондинка за рогом"(1984), "Мій друг Іван Лапшин"(1984). Останньою роботою Андрія Миронова в кіно стала роль містера Феста в картині Алли Сурікової "Людина з бульвару Капуцинів"(1987). 

Миронов знімався в телефільмах і телеспектаклях : "Рудин", "Сторінки журналу Печоріна", "Фантазії Фарятьева" та ін. Часто виступав як актор і співак на естраді і телебаченні. 

У 1980 році він був удостоєний звання Народний артист РРФСР. Нагороджений медаллю "За трудову доблесть"(1980).

Був визнаний кращим актором 1987 року за опитуванням журналу "Радянський екран".

Андрій Миронов помер 16 серпня 1987 року. Нещастя сталося під час гастрольного спектаклю Театру Сатири в Ризі. 14 серпня на сцені Ризького театру опери і балету грали спектакль "Божевільний день, або Одруження Фігаро", під час якого за декілька хвилин до фіналу Андрій Миронов раптом втратив свідомість. Його терміново доставили в місцеву лікарню, де через два дні, не опритомнюючи, він помер. Смерть актора настала від крововиливу в мозок(у нього виявилася природжена аневризма судин головного мозку). 

Похований 20 серпня 1987 року в Москві на Ваганьковском кладовищі. 

Двадцять першого червня 1990 року в Москві, на будинку, де жив Андрій Миронов з 1941 по 1960 рік(кут вулиць Петрівка і Рахманівського провулка) була встановлена меморіальна дошка на його пам'ять. 

У 1993 році одна з малих планет №3624 отримала ім'я Андрія Миронова. У тому ж році в Москві, в меморіальному будинку М. Н. Єрмолово почала діяти присвячена йому виставка. 

У жовтні 1996 року в Санкт-Петербурзі, на Великому проспекті, 75/35, у будинку, що колись належав дідові Миронова, друг артиста Рудольф Фурманов відкрив Театр російської антрепризи імені Андрія Миронова. Тут був поставлений спектакль, присвячений пам'яті артиста "Про блазень мій, я божеволію"!.

У московському Театрі Сатири поставлений спектакль про Миронова "Андрійко".

Ім'я Андрія Миронова присвоєне щорічному фестивалю акторської пісні.

У 2010 році заснована Російська національна акторська премія імені Андрія Миронова "Фігаро", яка вручається щорічно 8 березня. 

Про нього зняті документальні фільми і телепередачі : "Андрій"(1991), "Мій брат - Андрій Миронов"(1999), "Андрій Миронов. Звичайне диво"(2007), "Андрій Миронов. Останні 24 години"(2005), "Андрій Миронов і його жінки"(2006), "Завжди Ваш. Андрій Миронов"(2006), "Браво, Андрій"! (2007)"Андрій Миронов. Дивіться, я граю.". (2011)"Я боюся, що мене розлюблять. Андрій Миронов"(2011) та ін.

У 1999 році у світ вийшла книга спогадів колишньої актриси Театру Сатири Тетяни Єгорової "Андрій Миронов і я". 

У Миронова були два браки. Він був одружений на актрисі Театру Сатири Катерині Градовій(у 1973 роки у них народилася дочка Маша), проте цей союз продовжився недовго. У 1976 році Миронов одружився на актрисі Ларисі Голубкіной. Він удочерив її дочку, теж Машу, ставши батьком Маші Мироновой і Маши Голубкіной. Обоє вони згодом стали відомими актрисами.



Похожие записи:

Названа причина смерті актора Паніна
Названа причина смерті актора Паніна
В разделе: Происшествия
За словами судмедекспертів, причиною смерті російського актора Андрія Паніна стала втрата крові, ускладнена алкогольним сп'янінням 
Загинув актор Андрій Панін
Загинув актор Андрій Панін
В разделе: Происшествия
Тіло артиста Андрія Паніна, відомого по таких фільмах, як "Водій для Віри", "Каменська", "Весілля", "Сволоти", з травмою голови виявлено в квартирі на півден...
Суд позбавив депутата від ПР Веревського депутатського мандату
Суд позбавив депутата від ПР Веревського депутатського мандату
В разделе: Политика
Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) достроково припинив повноваження народного депутата від правлячої фракції Партії регіонів Андрія Веревського 
За фактом смерті актора Паніна порушили кримінальну справу
За фактом смерті актора Паніна порушили кримінальну справу
В разделе: Криминал и ЧП
Слідчі порушили кримінальну справу за фактом смерті актора Андрія Паніна в Москві, повідомив офіційний представник Слідчого комітету РФ Володимир Маркин. 
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

 

Новини України