Хто хоче розірвати Україну на частини використовуючи мовне питання

25 мая 2012 - Украина

Хто хоче розірвати Україну на частини використовуючи мовне питання

Хто хоче розірвати Україну на частини використовуючи мовне питання


Днями я опублікував статтю про те, як російська мова допоможе розвитку української мови, яка викликала жваву дискусію. Зараз хочу поговорити про зворотну сторону процесу, який спостерігається на Україні - дерусифікації.

Я приділив так багато уваги мовному питанню не для того, щоб якось принизити українську мову. Вона існує і розвивається, і це об'єктивна реальність. Питання в тому, що розвивається вона не в ту сторону, а все більше деградує і перетворюється на польско-украино-американский новояз, але це вже проблема філологів. Біда в іншому, намагаючись нав'язати українську мову усьому населенню, закриваючи російські школи, ведучи усе діловодство на українському, нас свідомо примушують розірвати єдине інформаційне і духовне поле з Росією.

Передусім це стосується Галичини, та і усієї Західної України, на яку давно поклали око поляки і навіть не приховують цього. Їх завдання розірвати Україну на дві частини - російські і українські, і вони відкрито пишуть про це у своїх газетах. Це доки ще неофіційна доктрина Польщі, в той час, як Румунія відкрито претендує на землі Бесарабії.

Якщо поглянути тверезим поглядом на розвинені країни, то ми можемо побачити, що мовне питання у них взагалі не стоїть, і рівень економічного розвитку держави не залежить від кількості державних мов. Нині в 47 державах світу в якості офіційних використовується дві і більше мов. Причому серед них є монархії і республіки, унітарні і федеральні держави. Варіантів для вибору можливого орієнтиру багато. Було б бажання вибирати. І тут вже все залежить від політичної еліти.

У Канаді і Фінляндії дві державні мови, в Швейцарії три, Індія з декількома офіційними мовами, де діє так звана тримовна формула: національна мова штату(таких мов - 16, штатів - 28), хінді і англійська мова, В ЮАР 11 державних мов. Королівство Норвегія - в нім цілих дві офіційні мови, однаково іменованих норвезьким, - букмол і нюнорск, а на місцевому рівні ще і саамський. І це не заважає цим державам розвиватися гармонійно і гідно задовольняти життєві потреби населення.

У 1970-х роках прем'єр-міністр Канади П.Трюдо запропонував гасло, яке коротко пояснювало мовну політику країни і продовжує успішно використовуватися досі : "Одна країна - дві мови, багато культур".

Російський є державним або офіційним у багатьох державах світу, а не тільки в Російській Федерації. Зокрема в Казахстані, де була прийнята концепція триєдності мов : казахська мова - державна мова, російська мова - як мова міжнаціонального спілкування і англійська мова - мова успішної інтеграції в глобальну економіку. У Киргизстані законодавчо закріплений статус двох мов - державного(кыргызский мова) і офіційного(російська мова). 

Білорусь(разом з білоруським), Молдова(у Гагаузии разом з гагаузьким, молдавським і українським), Придністров'я(разом з українським і кирилічною версією молдавського), Республіка Абхазія(разом з абхазьким), Південна Осетія(разом з осетинським і грузинським). Офіційним російська мова являється і в 7 комунах в Констанце і Тулче в Румунії, де живуть російськомовні старообрядцы-липоване, і на норвезькому острові Шпіцберген і навіть в Ізраїлі він є офіційно визнаною мовою на додаток до державних - івриту і арабському.

У оплоті демократії США, яку так люблять приводити в приклад наші політики в штаті Нью-Йорк в 2009 році губернатор Дэвид Патерсон підписав поправку у виборному законодавстві, згідно якої усі пов'язані з виборчим процесом документи повинні перекладатися на російську мову. Всього в штаті 9 офіційних мов.

Тут доречно згадати німецьке прислів'я "Скільки мов ти знаєш, стількома життями ти і живеш".

Особливо важко йдуть справи з російською мовою на Західній Україні.

Тут ми бачимо класичний синдром "золотої рибки", яка виконувала усі побажання старої до тих пір, поки та не побажала бути царицею морською, а рибка повинна була бігати у неї на побігеньках. Після об'єднання Галичини з Україною радянська влада почала розвивати промисловість регіону, в якому найбільшим підприємством, до 1939 року був Львівський пивзавод, а населення майже суцільно було неписьменне і малограмотне.

Українську мову вивчали тільки в чотирьох класах початкової школи, уся решта викладання велася на польській мові. Не було жодного внз з українською мовою навчання, а вища освіта на польському могли отримати тільки діти заможних громадян, переважно священиків. Після возз'єднання знадобилися кваліфіковані місцеві кадри для роботи в промисловості і на Галичині стали масово відкриватися українські школи, профтехучилища, технікуми, інститути.

Сюди приїхала безліч кращих викладачів зі Східної України і Росії. За 45 років була підготовлена національна західноукраїнська інтелігенція, що відповіла чорною невдячністю тим, хто її навчив, відразу після розчленовування Радянського Союзу. Масово стали закриватися школи з російською мовою навчання. Галичина самоизолировалась від російської мови і за 20 років незалежности перетворилася на найвідсталіший регіон з якого вже розбіглося 30рудоспособного населення.

Ось дані з доповіді російської мови, що прозвучала на Міжнародному круглому столі "Про статус, на Україні, Білорусії, Молдавії", який відбувся у вересні 2011года в Києві.

"У період з 1991 і по теперішній час етнічні росіяни і, так звані російськомовні жителі на заході України зіткнулися з жорстко керованим руйнуванням системи утворення на рідному для нас росіянинові мові. Зокрема у Львові з 24 шкіл з російською мовою навчання, працюючих в 1989 р., вдалося відстояти тільки 5 шкіл. І це при тому, що в місті нині мешкає більше 100 тисяч етнічних росіян, а також представників інших національностей, для яких російська мова є рідною і служить в якості основного засобу спілкування.

У усьому Західному регіоні України функціонує більш ніж 6,5 тисяч шкіл, з них усього лише 11 шкіл з російською мовою навчання(співвідношення 1: 590). В той же час у восьми областях Західної України мешкає 10 млн. 979 тисяч жителів(10 млн. 142 тисячі українців), і 306,5 тисяч росіян. Співвідношення між українцями і росіянами складає 1: 33. Виходячи з таких розрахунків, російських шкіл в регіоні повинно бути 175-200, але фактично їх майже в шістнадцять разів менше!

У Тернополі були закриті усі три школи з російською мовою викладання, зараз там немає навіть жодного класу з російською мовою навчання і це при тому, що в місті мешкає близько 18 тис. російськомовних громадян.

У м. Рівне, затятими націоналістами свого часу також були повністю ліквідовані не лише школи з російською мовою навчання, але навіть російські класи. У 2009 році учні одного з класів з українською мовою навчання практично одностайно висловили бажання вивчати російську мову разом з англійським в якості другого іноземного. Спроби вирішити це питання на рівні міського управління освіти були наглухо заблоковані чиновниками, оскільки такий приклад міг би бути підхоплений в інших школах, чого місцева влада не бажає допускати.

В результаті право учнів і їх батьків проігнорували - діти приступили до вивчення німецької мови, а російська мова зараз вивчається в семи школах м. Рівне факультативно.

У дуже складній ситуації опинилися викладачі громадських дисциплін в російських школах. Річ у тому, що вони вимушені у своїй повсякденній роботі керуватися державною програмою, в якій, зокрема, історії Росії - історичної батьківщини дітей, відводиться стільки ж місця, скільки і історії деяких азіатських країн. Вести розмову про те, що б розмістити в школі які-небудь стенди з інформацією російською мовою по історії, символіці, про традиції російського народу взагалі не доводиться".

Так йдуть справи в обласних центрах Західної України, що ж говорити про райцентри і села, де права російських жителів відкрито ігноруються.

І незважаючи на заяви кандидата в президенти Януковича про те, що російській мові буде наданий статус другого державного, ця проблема досі не розв'язана, хоча він вже два роки є президентом. Знову на цьому хворому питанні спробують грати в передвиборній боротьбі, знову обіцяючи російській мові статус державного.

Ось тільки один приклад знищення російської мови в Україні, що спостерігався під час правління Ющенка-Тимошенко і міністра освіти Вакарчука. Постанова Кабміну № 1033 від 30 вересня 2009 р. може комусь здатися нешкідливим.

Їм вносяться дві невеликі поправки в Положення про загальноосвітній учбовий заклад, одна з яких свідчить: "В робочий час в державному і комунальному загальноосвітньому учбовому закладі постійно повинна використовуватися українська мова, а в державному і комунальному загальноосвітньому учбовому закладі з навчанням на мові національної меншості разом з українською мовою - також мова, на якій здійснюється учбово-виховний процес в цьому закладі".

По суті справи, цією постановою в українських школах, а їх в країні 80запрещалось використання російської мови на змінах, в їдальнях, на прогулянках в учбовий час, і учням, і учителям. Цікаво, як планувалося перевіряти виконання цього розпорядження, шляхом доносів, або до шкіл повинні були увійти загони СС(січових стрільців), які повинні були б відловлювати тих, хто посмів заговорити по-російськи? А в якості покарання планувалося звільняти і виганяти з школи, або бити батогами, а при повторній провинності вішати?

На щастя, завдяки широким протестам громадськості, цей указ довелося відмінити, та і Юлянашефсьо, що підписала його, зрозуміла, що було досить лишку, напередодні виборів, і тихо відповзла в кущі.

А ось приклад, як проводиться бездарна українізація нашого мовного простору і яка корупція панує в цій сфері, обнародувана Олесем Бузиною:

"Мало хто знає, що в нашій країні існує державна програма "Українська книга", придумана ще в 2003 році при Кучмі, згідно з ухваленим тоді законом "Про держпідтримку книговидання". Тільки цього року на неї виділені з держбюджету 20 мільйонів гривен і ще 3 мільйони із стабілізаційного фонду Кабміну. Величезні гроші! У сумі майже 3 мільйони доларів США! І як же їх витрачають? А у тому числі і на "шедеври" Яворівського.

Ділить ці засоби Держтелерадіо України. При цьому відомстві, що фактично є міністерством, існує колегія і спеціальна комісія з відбору "соціально значимих видань" для включення в програму "Українська книга". Комісія пропонує перелік книг і суми фінансування, колегія - їх затверджує. А тепер найцікавіше: і членом комісії, і членом колегії одночасно є депутат Яворівський! Він - єдиний депутат в колегії Держтелерадіо, що заборонено Конституцією.

Згідно із законом не можна сполучати посади у виконавчій і законодавчій гілках влади. Але що закон для Яворівського? Адже як здорово самому собі пропонувати видатися за рахунок платника податків і отримати свій же "одобрямс", прикритий фіговим листом "колегіальності", на яку не маєш права!

Чи варто дивуватися, що в тому, що йде 2009 року Держтелерадіо виділило на "найкращі романи та повісті з літературного доробку митця" Яворівського 221 244 гривні. Що це, якщо не корупція? Адже замкнутий в наявності круг - якщо діяльність Держтелерадіо почне перевіряти парламент, то цим займеться комісія з культури і духовності, тобто все той же Яворівський! Ні, марно покійний Василь Стус назвав Яворівського "бездарним". Де в чому він сверходарен! Які схеми провертає"!

Чесно кажучи, я не знаю жодного видатного твору цього письменника, написане їм за роки незалежности, та і раніше він був звичайним коньюктурщиком, що оспівує комуністичну партію і борцем з бандеровщиной.

Сьогодні справедливість нарешті восторжествувала і цю бездару нарешті прибрали з поста керівника Союзу письменників України. Його місце зайняв письменник, поет і перекладач Віктор Баранов. Сподіватимемося, що тепер російськомовні автори перестануть утискувати.

Сьогодні успішно розвиваються ті країни, які впроваджують у себе, так звану розумну економіку, і відкриті світу. А успіхи в цих областях і нові знання даються саме через оволодіння домінуючими на планеті мовами. Володіння декількома мовами завжди розширювало комунікаційні і інтеграційні здібності країн і народів.

Україна має природну перевагу перед багатьом країнами, основна кількість наших жителів билингвальны, але ця перевага постійно знищується, ця справжня зрада національних інтересів. До чого привело в Україні введення однієї державної мови - української? У держустановах бланки обліку, заяв, актів і інше віддруковані на українському, а громадяни заповнюють їх російською мовою, бо у більшості випадків вони просто не володіють українськими.

Велика частина спеціальної і технічної літератури випускається російською мовою. Люди, що вільно володіють російською і українською мовами конкурентоздатні на ринках праці не лише Росії, але і колишніх союзних республік. І ось ці природні переваги нашого народу посилено знищуються на догоду незначній кількості крайніх націоналістів. В той же час на Західній Україні вже виросло ціле покоління, яке не знає російської мови, насилу розуміє його, завдяки телебаченню і Інтернету, але писати на нім не може.

Не може осилити і серйозних текстів, складніше чим побутові розмови. Це покоління позбавлене цілого пласта російської культури і відірвано від Російського світу, невід'ємною частиною якого є Україна-Русь.

Нам усім, нарешті, необхідно зрозуміти і прийняти, що створити єдину націю, можна тільки на повазі усіх народів і національностей, що мешкають на території України. У нашій державі живе біля 18усских, 27усскоговорящих громадян. Тільки біля 5-7тождествляют себе з титульною нацією, інші жителі двомовні і відносяться з розумінням до представників інших національностей. Виникає закономірне питання - чому меншість повинна нав'язувати свої погляди усьому населенню країни?

Я часто чую заяви про те, що визнання російської мови другим державним або офіційним, приведе до витіснення української мови, але усе це повне марення. У СРСР в усіх школах вивчалася українська мова, книг на українському видавалося набагато більше, ніж зараз. Необхідно просто викликати зацікавленість у людей вивчати мову, але не можна його нав'язувати насильно, дублюючи російські фільми і обмежуючи російські телеканали.

Для мене усі російські, українці, греки, Молдавія, євреї, білоруси, що мешкають на території України, є патріотами цієї держави, незалежно від їх національності. Кожен з нас зацікавлений в процвітанні своєї Батьківщини. Той, хто хотів переїхати в іншу країну, давно це зробив.

Все що нам зараз необхідно це перестати роздувати міжнаціональні протиріччя і гризтися між собою, а взятися за розвиток економіки, формування громадянського суспільства з метою усунення від влади олігархічних кланів, для яких не існує національності.

Визнання російської мови другим державним, припинення спекуляцій на цю тему, приведе до швидкого об'єднання людей в єдиний народ, сприятиме взаємній інтеграції Росії, України і Білорусі в єдиний простір, чого так бояться заморські хазяї України. Тільки разом ми зможемо вижити і зберегти свою самоидентичность у цьому світі, що глобалізує.

Віталій Скороходов, експерт Фонду громадської безпеки



Похожие записи:

Влада підняла мовне питання, щоб відвернути увагу громадян від проблем
Влада підняла мовне питання, щоб відвернути увагу громадян від проблем
В разделе: Политика
Лідер партії УДАР Віталій Кличко рахує, що влада підняла "мовне" питання напередодні виборів, щоб відвернути увагу громадян від реальних проблем 
Глава Всеукраїнської ради церков просить не ухвалювати закон про мови
Глава Всеукраїнської ради церков просить не ухвалювати закон про мови
В разделе: Новости
Діючий керівник Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, глава Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук від імені ради просить Верховну Раду не розглядати законопроект 
Газовий контракт з РФ неможливо розірвати через суд
Газовий контракт з РФ неможливо розірвати через суд
В разделе: Новости
 Діючий газовий контракт "Газпрому" і "Нафтогазу" не містить юридичних зачіпок, які дозволили б розірвати його через суд, заявив прем'єр-міністр України Микола Азаров.
Ув
Ув'язнені Качановской колонії готують розправу над Тимошенко - заявив Чорновіл
В разделе: Политика
Зэчки Качановской колонії загрожують розправитися над екс-прем'єром Юлією Тимошенко 
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

 

Новини України