Майбутнє України в союзі з Росією - інтерв'ю з Леонідом Кучмою

9 июля 2012 - Украина

Майбутнє України в союзі з Росією - інтерв'ю з Леонідом Кучмою

Майбутнє України в союзі з Росією - інтерв'ю з Леонідом Кучмою

З колишнім президентом України Леонідом Кучмою(1994-2005) ми зустрілися наступного дня після завершення Євро-2012(тобто 2 липня) і напередодні зустрічі глав держав Росії і України Володимира Путіна і Віктора Януковича в Ялті(намічена на 12 липня). Дві ці події і зумовили хід бесіди.

- Леонід Данилович, в інтернеті багато захоплених відгуків європейців про Україну, Київ, організацію Євро-2012... Європейці стверджують, що побачили культурну країну з хорошою організацією справи, з європейською, цивілізованою, красивою столицею... На це особливо звертаєш увагу на тлі неприємних біляфутбольних подій в Польщі...

- Так, звичайно, приємні ці добрі оцінки України, тому що якісь побоювання все-таки були присутніми. Я уявляю, як переживали найголовніші наші українські організатори турніру. І мені здається, що не в одній країні, де проводився такий чемпіонат, ніколи не було цьому стільки приділено уваги з боку вищої влади. У інших країнах, по-моєму, працювала абсолютно інша система, там федерації справлялися практично з усіма цими проблемами. А тут влада порахувала підготовку до Євро своїм пріоритетним завданням.

Потрібно було багато що розпочинати з нуля - будівництво стадіонів, доріг, готелів. Додайте до цього, що попередня українська влада підготовкою до Євро практично не займалася. Тому без особистої участі вищої влади нічого зробити б не вдалося.

- Росія і Україна на Євро-2012 не змогли вийти, на жаль, навіть в чвертьфінал. А ось в політиці ми вийшли на дуже значимий контрольний рубіж: майбутня 12 липня зустріч двох президентів - це, звичайно, ще не фінал, але вона дуже важлива. Виходячи з вашого президентського досвіду, що необхідно для нормалізації російсько-українських відносин, які вже півтора роки знаходяться на точці замерзання?

- Мені здається, що з перших днів, як став президентом, я намагався знайти той необхідний мінімум домовленостей, довіри, який дозволяв нам мати нормальні відношення з Російською Федерацією. І усі ці рішення дозволяли кожній стороні визначитися, з яким партнером ти маєш справу - або цьому партнерові можна довіряти, або цей партнер завтра "зіскочить", і усі попередні домовленості виявляться порожнім дзвоном... В період мого президентства у нас з Росією майже завжди була довіра, розуміння, повага.

Саме на цій основі, на довірі, будувалися російсько-українські відносини, і не лише економічні, але і політичні. На етапі важкого становлення України це мало величезне значення. І тут важливі були особисті стосунки. Завжди мої зустрічі, спочатку з Єльциним, потім з Путіним, будувалися на взаємоповазі і взаємній довірі. І навіть самі незначні сигнали з нашого боку давали можливість усьому бізнесу по обидві сторони межі приймати правильні рішення.

На жаль, за часів президентства Ющенка така взаємна довіра була втрачена.

- Чому?

- Не хотів би відповідати на це питання.

- Не так давно, в лютому на зустрічі з Клубом головних редакторів країн СНД, Балтії і Грузії ви з жалем говорили, що російсько-українські відносини зайшли у безвихідь, що після Харківських угод немає ніякого розвитку...

- Я і сьогодні залишаюся на цих позиціях.

- Що ж, на ваш погляд, треба зробити, щоб російсько-українські відносини сприяли розвитку економік наших країн? 

- Ситуація зрозуміла. Сьогодні Україна в такому положенні, що будь-який крок багатий серйозними наслідками для країни, у тому числі для президента. Наприклад, підписаний Договір про вільну торгівлю у рамках СНД. Якщо парламент його ратифікує, то перед цим потрібно денонсувати Європейську енергетичну хартію, яку також ми підписали. А ці документи суперечать один одному. Можна собі це представити? У якому положенні опиниться Україна? Ми просто загнали себе у безвихідь... Я, звичайно, не можу радити, хоча і розумію, можливо, що потрібно робити.

Але положення дуже серйозне. Як Європа в цьому випадку реагуватиме на наші дії? Виходить, ми йдемо на абсолютне загострення - або з Росією, якщо не ратифікуємо Договір про вільну торгівлю, або з Європою, якщо денонсуємо Європейську енергетичну хартію...

- Володимир Путін і багато російських політиків і експерти говорять про те, що Митний союз дасть Україні великі преференції. Що він вигідний Україні економічно. Ви з цим згодні?

- Я вважаю, що все потрібно робити вчасно. Ми дуже багато часу втратили в обговореннях. Ось, наприклад, газовий консорціум: якби довели до розуму угоду, яка ми в 2002 році підписали з Путіним і Шредером, не було б жодних проблем з постачаннями газу, з ціною на нього, з газопроводом. Але ми в Україні займалися не справою, а політикою. Тепер знову пропонуємо Росії такий договір, але потяг пішов. Тому що сьогодні Росії такий консорціум не цікавий, навіщо їй в консорціумі "третій зайвий", я маю на увазі Європу? Не потрібна там Росії Європа.

- Чому ж ви тоді не довели до завершення цю угоду 2002 роки?

- Тому що опозиція такий шум підняла про зраду національних інтересів. А сьогодні ця ж опозиція пропонує повернутися до трибічного консорціуму. Але потяг пішов. Так що потрібно все робити вчасно. Я колись, в 2003 році, підписав в Ялті разом з Путіним, Назарбаевым і Лукашенко угоду про створення економічного союзу. Вважав, що ми повинні йти таким шляхом. Угода була підписана і навіть ратифікована, нехай з обмовками - і потрібно було йти далі.

Але потім послідувала невизначеність, зміна парламенту, зміна президента - і кожен розпочинав "з нуля" дивитися на ці проблеми. Найстрашніше для сьогоднішньої України - відсутність спадкоємності в політиці. На відміну від Росії. Там дивляться далі і глибше.

- Частина української еліти, у тому числі і владною, в парламенті, наприклад, говорить про однозначний європейський вектор розвитку країни. Це що - на противагу східному напряму? Але при цьому говорять і про те, що співпраця з Росією потрібна. Як можна йти і туди, і туди, відразу в дві сторони? Зараз багато хто говорить про вашу ідею багатовекторності, як про єдину можливість якось розвивати Україну...

- А що, при Ющенку одновектороность "в Європу" - краще була? (сміється). Повторюся: якби ми послідовно йшли, не виникало б питань у Європи відносно України. По тому ж газотранспортному консорціуму, по ЄЕП - ніхто ж в Європі питань не задавав, не говорив, що ми не праві, ніхто не погрожував ізоляцією країни. А далі - і на Митний союз, напевно, дивилися б по-іншому, чим сьогодні.

- Але все таки, що робити в ситуації, що склалася? Якщо стосунки і з РФ, і з Європою у безвиході, є якийсь вихід? Ми говоримо в переддень зустрічі Януковича з Путіним. Що потрібно, щоб здолати виникле у кінці 2010-го відчуження?

- найголовніше, щоб це була розмова, дискусія, а не мова ультиматумів.

- Ультиматумів - з чийого боку?

- Я в цьому випадку сказав би - з обох боків(сміється). Але ми усі розуміємо, у кого булава. Україна - країна козацька, булава - її символ, але булава в цій частині сьогодні - у президента Росії. Тому, звичайно, потрібно шукати вихід. І ще. Я точно знаю, що в найближчі років 50 вступ в ЄС Україні не світить. Я це давно говорю, і говорив навіть тоді, коли ЄС почував себе сильним і успішним, не те, що зараз.

- Леонід Данилович, в яких, на ваш погляд, проектах співпраця України і Росії може дати найвідчутніший ефект?

- Я послухав Медведєва, коли він на Далекому Сході підняв проблему, дуже важливу для Росії. Сказав, що непорядок - усі рейси з Далекого Сходу у будь-яке місто йдуть через Москву. Потрібно розвивати регіональну авіацію. У тому числі для далекосхідного регіону - а це одна третина території Росії. Тому думаю, що наші АН-148, АН-158 - якраз ті літаки, які підходять для цього. Ваш Superjet там не годиться, для нього потрібний аеродром відповідного рівня. Таку інфраструктуру швидко не створити.

А наші українські літаки можуть сідати і на грунт, і на "роздовбані" військові аеродроми.

- А в космічній галузі - хіба тут ще не втрачені можливості співпраці?

- Звичайно, можливості є. Вважаю, що ті завдання, які російське керівництво поставило у сфері інноваційного розвитку, самостійно Росії вирішувати складно. У тому числі в космічній галузі. Пропонував: давайте за участю українського "південмашу" створимо спільну космічну корпорацію. Я під час зустрічі з Путіним в 2002 році, яка проходила прямо на "південмаші", говорив, що готове розглядати навіть питання про продаж "південмашу" Росії. Тому що такий величезний комплекс Україна не в змозі потягнути самостійно. Знову не вийшло.

Та і у вас в космосі, як ви знаєте, проблеми. Наш уряд теж не має грошей для підтримки унікального виробництва. Найголовніше, ми втрачаємо людей, у яких є мізки, які знають, що потрібно космічній галузі і ще уміють щось придумувати, робити. З цієї точки зору, завтрашній день України - тільки з Росією.

- Що б ви порадили Путіну і Януковичу(ви знаєте добре кожного з них) - як їм вести переговори, щоб добитися результату, вірних політичних рішень?

- Потрібно думати про країну, про її національні інтереси. І потрібно в цій ситуації не політику ставити основною задачею, а економіку. Тоді і політика відповідатиме. Усі карти мають бути відкриті, обидві сторони повинні розуміти наслідки того або іншого політичного рішення. Я з вами згоден - сьогодні потрібно приймати політичне рішення. І я не заздрю президентові України, саме йому потрібно приймати рішення. І будь-яке рішення матиме для нього негативні наслідки.

Завжди будуть невдоволені, опоненти - в особі опозиції, якщо піде на подальше зближення з Росією, або в особі проросійської частини еліти, якщо залишить стосунки на нинішній точці. Але все одно рішення потрібно приймати.

Сьогодні виходить, що Україна між молотом і ковадлом, а взагалі-то в такому положенні Україна - нікому не потрібна. Коротше, є про що замислитися лідерам наших держав. Виходячи з того, що Юлія Володимирівна знаходиться в місцях не так віддалених, і те, що позиції Європи і Росії практично в цьому плані співпали, це накладає додаткове навантаження на політичне рішення, яке потрібно приймати президентові. Але рішення потрібно приймати.

Це не означає, що сьогодні поговорили, завтра підписали - і змінили усі. Думаю, в цій ситуації на рівні президентів потрібно постаратися знайти м'які шляхи вирішення таких тонких питань. За роки після "помаранчевої" революції ми дуже багато що втратили.

Ще раз хочу сказати: майбутнє України - з Росією. Ось на цьому заснований мій оптимізм. Але, продовжуючи цю думку, відмічу - Росія повинна бачити в Україні партнера, а не підлеглого.



Похожие записи:

Приєднання Києва до ринку ЄЕС було б корисне - Володимир Путін
Приєднання Києва до ринку ЄЕС було б корисне - Володимир Путін
В разделе: Новости
Приєднання України до спільного ринку у рамках Євразійського економічного союзу пішло б на користь і Києву, і самому об'єднанню країн, заявив президент РФ Володимир Путін на зустрічі з послами і по...
У Великих Луках прощаються із загиблими в ДТП
У Великих Луках прощаються із загиблими в ДТП
В разделе: За рубежом
Близько тисячі чоловік в понеділок прийшли попрощатися із загиблими в автокатастрофі під Черніговом в Україні на площу у Свято-Вознесенского собору у Великих Луках (Псковська область) 
Судово-медичні експерти не змогли оглянути Юлію Тимошенко в лікарні із-за її відмови
Судово-медичні експерти не змогли оглянути Юлію Тимошенко в лікарні із-за її відмови
В разделе: Новости
Тимошенко, яка вже відбуває семирічний термін у в'язниці Харкова за перевищення повноважень при підписанні газової угоди з Росією в 2009 році, ще жодного разу не була присутньою на судовому засідан...
Причиною затоплення Кримська могли стати скидання води з Неберджаевського водосховища
Причиною затоплення Кримська могли стати скидання води з Неберджаевського водосховища
В разделе: За рубежом
Причиною повені офіційні особи називають зливові дощі. Від версії, що причиною потопу могли стати скидання води з Неберджаевського водосховища, слідство відмовилося 
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

 

Новини України